Источник радости

Є в мене одна близька родичка – щира українка. Рідко зустрічаються такі позитивні та легкі на підйом люди. На жаль, живемо ми в різних кутках України та бачимось дуже рідко, але кожна зустріч, це спалах приємних почуттів. Робить вона в медичній установі, допомагає жінкам. Але крім цього, іноді, підробляє тамадою на різних весіллях та днях народження. І ось одного разу на моє питання, чи подобається їй займатись розважанням людей, я отримав відповідь, що торкнула мої почуття та запам’яталася надовго.

Ось вона.

«Коли я бачу, що завдяки моїм діям на обличчях великих дядьків та тіток, з’являються сльози радощі чи смутку. Коли я своїми словами можу торкнутись їх сердець, та побачити в глибинах їх очей іскри дитячої свідомості. Коли їх голос тремтить від спогадів, що налинули. Коли в їх очах з’являється вдячність за мою здатність підняти з глибин минулих років речі та події значні для них. Тоді моє серце наповнюється щастям і радістю і я розумію, що зробила щось дуже значне для цих людей.»

P.S. Получилось передать чувства только на “рідній мові”. Надеюсь всё понятно.